Іван Дудич. Мистецтвознавець.
Мисткиня далеко не дебютант – добре знана у Львові та за його межами, має свого поціновувача-глядача. Вже вкотре Наталія Бартків дивує публіку щирістю та безпосередністю манери власного живопису, що захоплює своєю атмосферністю. Твори Наталії Бартків яскраві та впізнавані. Їх навряд чи сплутаєш з іншими. Самобутні, колоритні – вони віддзеркалюють світогляд мисткині, що міниться добротою та невиправним оптимізмом.
Картини Наталії Бартків – це, радше, моменти, що дивовижним чином помічені тонким оком митця серед суєтності сьогодення та буденності. Вони вихоплені особливим фокусом – наче вперше виникають перед нами. Звичні речі постають у світлі незвичних ракурсів та захопливих гіперболізацій. Нежива природа – те, що ми вже звично сприймаємо як still life, постає, наче численні живі окремішні самодостатні «персонажі», що формують свій світ, який видається казковим, а, проте, не ховається за далекими горизонтами, а оточує нас звідусіль, дистанційований від нас на віддалі витягнутої руки.
Героями полотен стають будинки з терасами, балконами та верандами, розгортається панорама дивовижних проекцій їхніх інтер’єрів, що постають надтонко опоетизованими, ба, навіть, одухотвореними – це не театральні декорації чи картонні лялькові будиночки, хоча й потрактовані вони на манер фовізму, зворушливої перспективи наїву, а власна синтетика творчої манери, концепції мистецького задуму. Проте цей наїв не сприймається як примітивізм, він постає напрочуд гармонійним, влучним, виваженим та продуманим до найменших деталей, але без надміру зусиль – у ньому відчувається як політність думки, так і політність пензля.
Старовинні кам’яниці та розкішні палаццо, затишні вілли чи скромні напівзабуті в тіні садів хатинки, внутрішні дворики та подвір’я, парки, сади чи проста призьба – саме вони формують відчуття дому. І в кожного це відчуття своє – єдине, незабутнє, що ставить зарубку на мапі душі, позначку на серці, щоб внутрішній компас ніколи не збився з тої координати, щоб ми завжди, навіть із зав’язаними очима з іншого куточка Земної кулі могли відшукали дорогу туди, наче ластівка до свого гнізда, наче всі струмки, потоки, ріки до лона всеохопного затишку праматеринського моря-океану ймення якому дім.
Камерність творів «Дім там де ти» Наталії Бартків близька та зрозуміла. Вона розкриває людську індивідуальність за посередництва того простору, який кожен із нас витворює навколо себе. І цим простором є власний дім, адже кожен має свою «мушлю» у якій йому затишно, куди він втікає від суєтності світу. Тож присутність людини на полотнах часто опосередкована – вона проявляється свіжим букетом, що тішиться сонячному промінню у вазі, прочиненими дверима чи вікном, келихом вина, що має за сусідку розкішну кришталеву карафку, старовинну люстру-канделябр чи дзеркало, люльку, віскі, розгорнуту книгу, щедро розсипані столом наливні гранати, вишуканий десерт, що чекає на візит подруги, кіт-компаньйон, що маніжиться на канапі та чимала кількість інших цікавих та, мовби випадкових «дрібничок». Саме так «сервірує» картинний простір Наталія Бартків. І кожен знаходить серед того щось своє, що дарує йому особистісні рефлексії, не залишає байдужим.
Шукати інспіраційні витоки у творчості Наталії Бартків – справа невдячна, як і в мистецтвознавстві загалом. Хоча її можна простежити, попри доволі явну поліфонічність. Мотивна безпосередність композицій та відкритий колорит поєднують в собі здобутки постімпресіонізму. Зворотня чи обернена перспектива наводить аналогії до народного мистецтва попри «професійність» наїву та фовізму, а також має і львівські ремінісценції, зокрема унікальну атмосферу «життя простору» у творах Романа Сельського чи відчуття «погляду зненацька» Зеновія Флінти. І попри ту широту натхненного підґрунтя, що, справді, повниться справжнім багатством, мов скарбниця, творчість мисткині таки самобутня, позначена власним стилем, поетикою львівськості та Провансу, що викристалізовувалися від одної виставки до іншої. Але що є спільним для всіх її творів – то це таки атмосфера. Атмосфера у всій повноті своєї сутності. Якщо Наталія Бартків зображає небо чи море – то в нього хочеться пірнути, якщо інтре’єр і дім – то в ньому хочеться замешкати або залишитися якнайдовше, чи хоча б на хвилинку-другу забаритися, замешкатися…
Мотиви творів виставки «Дім там де ти» Наталії Бартків варіативні. За посередництва наїву, вони влучні до крайнощі. І це знаходить підтримку в колористиці робіт. Гама яскрава, насичена до межі. Кольори чисті, відкриті, мовби променяться зсередини, тонко гармонійні. Поверхня кожного полотна перетворюється на цікаву і доволі самодостатню структуру, що виявляється пастозним нанесенням фарби, зрідка легких лесирувань. Часто композиція виявляється значною мірою завдяки контуру, що посилює враження від окремих предметів, розкриває повноту їхнього «образу», мовби викадровує їх серед витвореної художньої дійсності.
«Дім там де ти» Наталії Бартків повниться дрібничками персоніфікацій, аристократичною вишуканістю, як колись би висловилися – непоправною буржуазністю… Але як того всього прагнеться! До того ж на останок літа… Ще один приємний сюрприз від галереї «Зелена канапа» для львів’ян та гостей міста.
Іван Дудич, мистецтвознавець. Львівська Державна галерея мистецтв імені Б.Возницького
Ірина Тімохова, Мистецтвознавець Одеського музею Східного та Західного мистецтва
Наталія Бартків: «Моєю радістю наповнюється дім»
В творчій біографії Наталіі Бартків є щось біблійне: спочатку було слово, і Наталія стала дипломованим філологом англійської мови та літератури. Потім в її світі зявилися звуки музики: її друга вища освіта – музична. І коли в її руках зявилися пензлі та фарби – її світ став не лише озвучений, він засяяв різними барвами. Вона сама яскрава, багатовимірна, талановита людина.
Що таке її картини? Це світ її душі- чистий, світлий, відкритий. Наталія любить писати свій затишний дім, в якому горить камін, відкрита кришка рояля, на полицях акуратно розмістились книги і квіти, а навколо столика з фруктами і смаколиками розмістилися мякі меблі запрошуючи нас в атмосферу солодких мрій та ідеальних образів.
Це мистецтво натяку, навіювання, розповіді. Такий інтерєр стає магічним місцем де Реальність перетворюється у витвір мистецтва. Цьому слугує насиченість кольорової гамми, музичність лінійних ритмів що створюють ефект внутрішнього руху форм. І накінець повна співзвучність всіх компонентів картини що часом перетворюють її на арабеску. Наталія зуміла зберегти свіжість дитинства у сприйнятті речей не втративши наївності.
Стоячи на порозі її красивого дому ми знаходимось у переддвірї чогось дивовижного. Переддвіря – це границя що слугує як перепустка на бажану територію. Заминка перед дверима-ключовий момент: пошук ключика чи пароля на кшталт «сім-сім відкрийся!». Перед дверима сповнюются найзаповітніші бажання.
У світі образів наталії Бартків західний екстерєр дому легко переходить у східний інтерєр. Біля її дому завжди розташований квітучий сад. «не доносяться життя прокльони в цей сад за стіною»,- Олександр Блок. Сад завжди асоціюється з раєм, місцем обітуванним. Перебування в прекрасному саду- одна з самих чистих насолод і світлих радостей. В роботах художниці щасливо поєднуються ідеальне та реалне, бажане і дійсне.
Живопис Наталії Бартків оригінальний і традиційний водночас. В створеному нею світі образів вона сама- Берегиня вічних цінностей Буття. Їй властивий фольклорний склад мислення – це святкова сторона життя, мистецтво «семи неділь на тиждень» яке протистоїть драматичним подіям світу. Наталія створює мистецтво втіхи.
ЇЇ композиції подібніна красиві мелодії, вони завжди зберігають внутрішню гармонію. Кольори і відтінки якими вона користується врівноважують один одного, для досягнення все тієї ж гармонії.цьому також слугує пластична мякість форм та соковита свіжістьколориту, і загальне мажорне звучання, і рослинний взірза мотивами виноградної лози- взір бескінечника що ввідомий ще з часів трипільської культури. Каліграфія її ільного письма нагадує то українську вишивку то настінні розписи. ЇЇ любов – зелений колір, колір надїї, весни. Відродження. Все навколо вона бачить живим, чарівним і обіцяючим чудо.
Картини Наталії Бартків сильні своїм станом та якоюсь таємничістю. Вони одночасно точні та загадкові. В них є сюжет, але його неможливо передати словами, як неможливо передати словами справжню музику. Лише після знайомства з ними на душі стає світло і радісно.
